“Чому біля труни атовця нема сім’ї ?” Павло Дем’яненко ! Солдат ЗСУ 
! Військовослужбовець 128-ї ОГПБ Учасник російсько -української війни! Народився в смт Великий Березний на Закарпатті !
2014 року став на захист Батьківщини від російської збройної агресії ! Проходив службу в 15 окремому гірсько-піхотному батальйоні 128-ї ОГБП ! Дістав поранення під час боїв за Луганський аеропорт ! Після поранення Павло більше не зміг воювати! Влітку 2014-го Павло повернувся додому, за станом здоров’я його звільнили з армії і він встав на облік в центр зайнятості. Рік стояв на біржі, трохи хлопці та рідні допомагали, а взагалі мучився – це було видно по ньому. Він військовий, не міг перелаштуватись!
Біди сипалися як з рогу достатку, не легка доля лягла на плечі цього мужнього та скромного воїна. Захворіла і померла матір. Дружина спочатку втратила ногу (в неї луснула вена, до лікаря вчасно не звернулися, почалося нагноєння і дійшло до ампутації), а потім теж померла! Павло залишився сам, з маленьким сином. Допомагали хресна мама сина і жінка брата. Роботи, якої він займався все життя, не було. Друзі всі в АТО, воюють, а він тут, в тилу.
Мами і дружини теж нема. Ще два роки він пручався відчаю і намагався перезапустити життя. І 16 квітня в Павла зупинилося серце – раптово помер внаслідок інсульту! Було йому 36 років! 6-річний Мар’ян тепер круглий сирота! Цього року хресна мама повела його в школу!
Вічна та Світла Пам’ять захиснику Батьківщини!