Марія Коренівська
НЕ ЖИВЕМО, А ТИХО ПОМИРАЄМО. АЛЕ, ЯК І РАНІШЕ, ДУЖЕ ЧЕКАЄМО!…
Є багато почуттів, які переживає людина: надія, радість, тривога, страх, розпач, відчай, а ще є БЕЗНАДІЙНЕ ЧЕКАННЯ…
Це коли твоя єдина дитина пішла захищати країну і ти її більше не бачила… не бачила!!!
Розум твердить, що в тому пеклі вижити було неможливо… а серце вірити відмовляється! Вночі ти плачеш, тисячі разів прокручуєш той Дебальцевський “котел”, а зі сходом сонця мимоволі готуєшся до зустрічі. Автоматично робиш повсякденні справи і чекаєш… чекаєш… кожну мить ти готовий прийняти найдовгожданнішого гостя…
