Ерозія і вивітрювання утворюють і підтримують пустельні ландшафти протягом тривалого часу. Обидва процеси ведуть до руйнування .м’яких гірських порід на дрібніші частинки і переформування міцніших порід. Ерозія – процес видозмін рельєфу через рух речовин, таких як навіяний І пісок, що еродує поверхню відкритих гірських порід, відколюючи від них маленькі частинки (див. с. 285). У деяких пустелях ерозія утворює з корінних гірських порід округлені форми — ярданги.
Вони здіймаються над пустельними пісками, наче перекинуті корпуси кораблів. Ерозія також формує педименти – нахилені біля підніжжя скелястих високогірних районів поверхні, — які й далі руйнуються. Несподівані, хоч і нечасті, зливи — інша причина ерозії, адже пустелі мало вкриті рослинністю, яка б оберігала їх поверхню. Сухі русла потоків (ваді) несподівано наповнюються водою, і дрібний гравій та пісок відкладаються у нижній частині потоку Вивітрювання зазнають і самі гірські породи внаслідок коливання температури, що може спричинити їх розламування. Волога, наприклад, роса на поверхні породи, так само може проникати у тріщини, потім розширюватися або замерзати, розламуючи гірську породу. Якщо солона вода контактує з ripe ською породою, то збільшення соляних кристалів усередині цієї породи також може її розколоти.