Люди споконвіків боялися вулканів, проте їх благодатний вплив було визнано задовго до появи агрохімії, адже землі в районах вулканічних виливів були родючими. На Сицилії, наприклад, нижні схили Етни селяни обробляли впродовж кількох тисячоліть; у стародавні часи це було важливе джерело сільськогосподарської продукції. На індонезійському о. Ява вивітрена вулканічна земля забезпечує їжею один із найбільш заселених регіонів на Землі, де на 1км2 припадає 800 осіб.
А от в басейні Амазонки, який розташований на тій же широті, що і Ява, та має такий самий клімат — невулканічного походження, населення потерпає через надзвичайно бідні землі, на яких важко одержати гарний врожай.
Згідно зі свідченнями писаної історії відомо понад 200 вивержень Етни, але, незважаючи на такт неспокійну минувшину, людей загинуло порівняно небагато. Величезні розміри Етни дають можливість більшості ферм розташовуватись далеко від вершини, і потоки лави ринуть второваними шляхами, а тому люди навчилися їх уникати. Однак багато вулканів у заселених регіонах характеризуються раптовими вибуховими виверженнями (див. с. 1/5). До такого типу’ належать яванські вулкани, а також вулкани г. Пінатубо на Філіппінах. Коли 1991 р. сталося виверження вказаних вулканів, загинуло багато л юдей, а тися ч і довколишніх засинало попелом.