Знайомтесь, це Роман Свіржевський, сьогодні йому мало виповнитися 24 роки, але йому назавжди буде 21. Рома був самий менший з екіпажу БТР яким ми опікувалися в 14 році. Можливо не всі його бачили, але всі волонтери складу чули його прізвище, і якщо траплялося щось смачненьке всі хором казали це в передачу Свіржевському. Рома мав важку кантузію, і міг просто втратити свідомість, я не раз просила його і маму щоб він не повертався більше на війну, своє пекло 14року в свої 19 він вже пройшов. Але Рома казав: – Ні, там же мої хлопці! Вчора його хлопці приїхали привітати його з днем народження, пішли на могилку а потім до школи, але на новенькій школі не було меморіальної дошки на яку гроші зібрали учні школи ще в 17 році, на річницю загибелі Роми, 1 травня 2016 року. Зате там висить дошка подяки нардепу Павелку Андрію Васильовичу, за сприяння в побудові школи!!! За яке таке … сприяння? За виділені наші бюджетні кошти? Коли цей грьобаний совок закінчиться? Не шановні можновладці, зробіть щось таке щоб вас люди за ваші вчинки пам’ятали а не за дошки на школах, прибережіть іх краще собі в останню путь… Ви вже не знаєте як свою персону увіковічить, і переплюнуть один одного. Придумайте щось креативніше ніж проста дошка, бо після генпрокурора Луценка, який собі коня 10 метрового у Дубно поставив і на ньому свої ініціали набив, переплюнути його буде важко. Мама звернулася до тво директора Корнинської ЗОШ 1—3 ст. Пасічнюк Бориса Всеволодовича, він сказав що Рома навчався в старій школі, до реконструкції, тому на новій дошку вішати не можна, а Павелківа можна, бо він нардеп. Невже не вистачило кусочок місця для меморіальної дошки на новій школі, якщо іде реконструкція старої? Зараз мама Оксана Свіржевська на сесії, чекає свого слова щоб звернутися до депутатів, може під вечір і дадуть, як земельні питання свої вирішать, але чи почують? Звертаюся до ЗМІ, висвітліть цю проблему, бо це вже ні в які рамки моралі не входить… За репост дякую! Спілка ветеранів АТО Рівненщини

Це Віталій і його лікар.
Віталію 23 роки.

Важке поранення, мінно-вибухова травма. Відірвана ліва кисть, втрачений ліве око. Численні осколкові поранення тіла, важка черепно-мозкова травма.

Проникаюче вогнепальне поранення правого ока з внутрішньоочний чужорідними тілами (осколками) плюс відшарування сітківки.

“Віталій невеликого зростання, зовсім юний, якби зустрів не в госпіталі ніколи б не подумав, що він міг бути на війні! Пройшов строкову службу, повернувся додому, а вже через місяць був у військкоматі з бажанням піти служити в морську піхоту.

Вісім місяців в зоні ООС (АТО) і ось в один жахливий день стався вибух. І ось Віталій у нас, в Одеському військовому госпіталі.” – написав волонтер з Одеси Андрій Танцюра.

Тиждень тому хлопця прооперували – лікарі намагаються врятувати йому хоча б одне око.

Можна писати ще довго і багато про хлопця і його побратимів.

Натомість, просимо вас подивитися уважно на це фото. І показати його усім, хто на восьмому році війни “внє палітікі”, “за мір” і проти війни будь-якою ціною.

Війна закінчиться тільки нашою перемогою! І здобудуть її для всіх нас і для “голубів миру”, у тому числі, Віталій і такі, як він. Ціною свого здоров’я: втрачених очей, рук, ніг, нездатністю ходити чи справлятися з психологічними наслідками війни.

Не забувайте!

Марина Соколова

Повернись живим

Джерело

Оцініть статтю