На чтение 2 мин. Опубликовано
ОЧІ ВІЙНИ
Подивіться в ті очі… То очі солдата,
Який край свій вкраїнський пішов захищати.
У них – біль і криваві недоспані ночі…
Подивіться, прошу вас, в невинні ті очі…
У них – щем і розлука із мамою, татом…
А ще може з сестрою? коханою? братом?..
Ще не встиг він любити, не встиг він кохати, –
Мусить міцно в руках автомата тримати!
Проти ворога-ката й ворожу захланність…
Бо забрав лютий ворог Донбас наш і Крим,
Іловайський котел він створив, пустив в дим…
В тих очах – біль, страхіття, та лише не страх…
Скільки бачив смертей, скільки крові… – то жах!
Побратими його, то Вкраїни сини,
На очах у солдата геройськи лягли…
І безстрашний він, воїн, іде знову в бій,
Щоби край боронити від ворога свій…
Тріск… Вогонь… Кулемети постійно строчать…
Цілу ніч не дають ті катюги поспать…
В тих очах – бліндажі і окопи, й дороги…
В тих очах – лиш бажання одне: Перемоги!
І бажання вернутись в домівку свою,
Відстоявши Вкраїну свою дорогу…
Подивіться в ті очі… То очі війни…
Скільки болю й страждань переносять вони!
Через очі оті я ночами не сплю…
Подивіться в ті очі… Благаю… Молю…
Євгенія Юрчишина-Кулик
17.07.2020р.