Річки

Дощ або талі снігові води, перш ніж випаруватися, течуть схилом униз і далі по землі. Цей наземний стік заповнює крихітні вибоїни земної поверхні, поступово перетворюється на струмочки, які стікають, промиваючи русла новим більшим потокам. Вони у СВОЮ чергу збільшуються, формують собі ДОЛИНу і за рахунок приток стають повноводними річками. Характер річки по всій її довжині залежить від юта нахилу русла, кількості води у ній і геологічної будови гірських порід, на яких вона постала. Ці чинники
обумовлюють ступінь ерозії і, відповідно, швидкість видозміни ландшафту довколишньої місцевості.
ВОДОЗБІРНІ БАСЕЙНИ
Річка разом з притоками утворює систему, що накопичує весь поверхневий стік у межах свого водозбірного басейну. Гори або інші підвищення рельєфу, що розділяють водозбірні басейни різних річкових систем, називаються вододілом. Яскравий приклад — Континентальний вододіл, який утворюють Скелясті гори у Північнії! Америці. Вони розділяють потоки, що течуть у східному і західному напрямках. Річкові системи залежно від породи, нахил}’ місцевості та особливостей руху земної кори мають різний характер і структуру. Розповсюдженою є деревоподібна структура, коли притоки приєднуються до головної річки, як гілки до стовбура. Місця з’єднування річок називаються злиттям. Крім поверхневих вод. у річку надходять підземні води, що можуть становити близько 30% стоку річки. Більша частина річкового стоку потрапляє в басейни різних морів та океанів.