Типи вивержень

Вулканологи традиційно виділяють різні типи вулканічного виверження, хоча вони часто можуть бути фазами єдиного процесу. Для стромболіансь-кого типу характерні уривчасті й вибухові виверження в кілька секунд, під час яких пірокластичні матеріали (див. с. 175) викидаються у повітря порівняно недалеко. Високий газовий тиск подрібнює магму в жерлі, але під час частих викидів постійна вулканічна хмара не утворюється. Сильнішими є вулканічні виверження, з якими викидається дуже подрібнена порода й попіл. Вулканічні стовпи можуть сягати заввишки 10-20 км, а попіл може вкривати величезну територію. Для плініапського тип}’ виверження характерне викидання вулканічних продуктів із величезною швидкістю (сотні метрів
на секунду), утворення пірокластичних і газових стовпів заввишки до 45 км,
іцо сягають стратосфери. Обвалення таких стовпів може породити смертоносні пірокластичні потоки з газу та пірокластів, іцо містять уламки усіх розмірів і з величезною швидкістю переміщуються на значні території. Ознакою гавайського типу’ виверження, властивого для щитових вулканів, є інтенсивне витікання рідкої лави. Коли подібні виверження трапляються
на мілководді, їх називають сурт-сейськими. Через затікання води в жерло і перетворення її на пару, а також у результаті подрібнення магми на склоподібні шматки, виверження можуть супроводжуватись величезними вибухами.