Хімічне вивітрювання

Внаслідок фізичної о вивітрювання гірські породи стають вразливими до ін-ших процесів, зокрема хімічного вивітрювання, що може призвести до руйнування деяких мінералів у складі гірських порід і утворення нових. У теплому вологому кліматі хімічне вивітрювання відбувається значно інтенсивніше. ніж у сухих середовищах. Цей процес прискорюють дощі, які з вуглекислим газом атмосфери утворюють кислотний розчин. Просочуючись крізь фунт, ця вода вимиває з нього деякі мінерали, зокрема карбонат кальцію, у вигляді розчинів, причому ця хімічна реакція може бути оборотною. Наприклад, вапняк легко розчиняється в кислій воді, яка вимиває у цій породі підземні порожнини. Всередині порожнин вапняк може знову відкладатися з розчину, формуючи сталактити або флостони (див. с. 252-253). Хімічне вивітрювання вапняку’ призводить до формування особливого
карстового ландшафту. Підземні та морські води також можуть реагувати з деякими мінералами. Наприклад, чимало породотвірних силікатних мінералів, зокрема олівін, взаємодіють з водою. На поверхні Землі і в її надрах слюда, польові шпати та деякі інші амфіболи поєднуються з водою, утворюючи глинисті мінерали, такі як каолініт (китайська глина).
Ці мінерали — основні складники грунтів та осадових порід, отже, хімічне вивітрювання є надзвичайно важливим геологічним процесом. Чимало порід містять багаті на залізо мінерали, що вступають у реакцію з атмосферним киснем, утворюючи відклади окислу заліза характерного рудого кольору.