Більшу частину свого трудового життя я провела за кордоном. Гроші отримувала хороші, але в той же час була далеко від дітей і сім’ї, дуже за ними скучала. У такі моменти говорила собі, що я тут тільки заради них, треба їх житлом забезпечити, ніхто крім мене про це не подбає.
В останні роки працювати ставало все важче, роки і важка праця протягом всього життя беруть своє. Стала замислюватися про те щоб поїхати додому. Діти давно зі своїми квартирами, можна тепер і про власну квартиру подумати. Вирішила останній рік попрацювати, на ремонт собі зібрати, а потім і на пенсію.
Повернення додому було радісним, за стільки років скучила за рідними просторами. На зароблені гроші почала ремонт робити – квартира за роки без господині занепала і вимагала серйозних вкладень.
Начебто і вдома вже, а діти не навідуються, та й дзвонять не часто, у всіх своє життя. Нарешті старший син покликав всю сім’ю до себе в гості. Я щаслива була, обіймала своїх дітей, раділа, що хоч і не бачила, як вони росли, але тепер все щасливі і реалізовані.
Розмовляли довго, вони про своє життя розповідали, мене про закордон питали. Під вечір я вже додому зібралася, але діти попросили залишитися, правда не на сімейну ночівлю. Розмову з натяків початку дочка – вона вчиться останній рік, але хоче свій салон відкрити. Грошей на старт бізнесу, звичайно, немає, ось і вирішила запитати, чи не поїду я ще на рік на заробітки.
Здивуванню моєму не було меж, але спробувала спокійно, без емоцій пояснити, що ні вік, ні здopoв’я мені такі поїздки не дозволяють. А потім був жaх. Діти, виявилося, відмінно і без мене живуть, і зароблені мною гроші хочуть бачити більше ніж мене.
Моя відмову сім’я сприйняла болісно, дзвонити стали ще рідше і в основному тільки грошей попросити або дізнатися чи не передумала я на заробітки їхати. Потім і зовсім попросили віддати те, що для себе заробила і на життя відклала, а як я без копійки буду їм зовсім не цікаво.
