7 рокiв тому цей хлопчисько побачив колону машин, що рушила з Іловайська. Білі прапори. Під склом таблички “Діти”.
Він був на посту, в бінокль побачив, що з машин виходять озброєні чоловіки.
По рації встиг попередити про небезпеку.
А далі 21-річний юнак відстрелювався, намагаючись стримати ворога. Не кинув пост, не зрадив присязі і Батьківщині.
Він стріляв з різних позицій, намагаючись ввести ворога в оману, ніби тут цілий загін військових. Загинув у нерівному бою…
Вадіку, я не знаю, які казки читали тобі в дитинстві матуся й бабуся. На яких прикладах тебе виховували.
Але знаю, що дуже правильні казки. Бо такі чоловіки, такі сини і є Україна.
Тримай небо, Янголе. Ми тебе пам’ятаємо…
—
Наумов Вадим геройські загинув 1 вересня 2014 року. Єдиний син. Єдиний онук.
Вічна пам’ять Герою!
